Майже сто рокiв "Лiсова пiсня" чарує читачiв та глядачiв. Цей драматичний шедевр Лесi Українки, мабуть, можна читати протягом усього життя, i кожного разу будеш вiдкривати новий змiст, нову мудрiсть. Для дiтей "Лiсова пiсня" - прекрасна казка про любов i зраду, про лiсову та водяну силу. Для старших читачiв вона цiкава глибоким фiлософським змiстом, кличе до гармонiї. Спочатку я теж читала її, як казку, але поступово починала розумiти, що "Лiсова пiсня" не така вже й проста рiч, як здається на перший погляд. Це мов бездонна криниця з живою водою, яку п'єш i не нап'єшся вдосталь. I я впевнена: скiльки у неї буде читачiв, стiльки буде визначень провiдної проблеми твору. Власне для мене, вона полягає у трагедiї добровiльної втрати свободи. Читаючи "Лiсову пiсню", розумiєш, що повна...

Поема "Бояриня" не була у творчостi Лесi Українки явищем випадковим. Задум i сюжет твору з трагiчним фiналом вiдповiдав "трагiчно му свiтоглядовi" самої поетеси. Її не стiльки цiкавила полiтична iсторiя, скiльки iсторiя культурна, хоч сам твiр присвячено драматичним подiям нацiональної iсторiї - добi Руїни з усiма її конфлiктами й суперечностями. Це була найтрагiчнiша, на мiй погляд, сторiнка в iсторiї України, адже пiсля смертi Богдана Хмельницького нашу країну, яку було подiлено на двi сфери впливу (польську i росiйську), спустошували виснажливi вiйни, внутрiшнi суперечки за гетьманську булаву, намагання московських царiв позбавити українцiв його мислячої елiти. Саме ця нацiональна зрада освiчених верств "заради лакомства нещасного" мучила Лесю Українку i надихнула її на створення...

Твори Лесi Українки знайомлять читачiв iз цiлою низкою яскравих образiв жiнок, сильних, непересiчних, сповнених лiризму i натхнення. Менi здається, що у кожний такий образ письменниця вклала часточку себе самої, свого характеру, вдачi, своїх мрiй i поривань, свого болю й нездiйсненних сподiвань. Тому i постає лiрична героїня її поезiй жiнкою гордою, з почуттям власної гiдностi; вона невтомна у працi й боротьбi. Її патрiотизм - щирий, глибокий, що грунтується на оптимiзмi, хоч нерiдко їй доводиться "без надiї - таки сподiватись" i "крiзь сльози смiятись". У цьому - вся Леся Українка... Я думаю, не можна визначити, який жiночий образ Лесиної поезiї найяскравiший i найсильнiший. Кожен, хто заглибиться у її твори, знайде для себе саме ту єдину героїню, яка буде вiдповiдати його...

Минуло десять рокiв вiд дня проголошення незалежностi України. За цi роки моя країна пройшла нелегкий шлях випробувань, становлення державностi. I завжди мої земляки з особливою увагою придивлялися до постатей своїх лiдерiв, перш за все враховуючи ступiнь їхньої вiдповiдальностi за долю України та її майбутнього. Мабуть, у цьому i полягає головний критерiй справжнього патрiотизму: твоє щире вболiвання за долю батькiвщини, вмiння вiдстоювати її честь та гiднiсть, навiть поступаючись власними iнтересами. Таке завдання - не кожному пiд силу. I це доводить Леся Українка у своїй драматичнiй поемi "Бояриня". Присвятивши твiр найдрама тичнiшим подiям нацiональної iсторiї - добi Руїни, письменниця з болем i осудом висвiтлює проблему нацiональної пасивностi i зради. Колись Шевченко писав про...

Ольга Юлiанiвна Кобилянська увiйшла в лiтературу як видатний митець демократичного напрямку, майстер художнього слова. Вона збагатила лiтературну скарбницю України творами, в яких вiдбилося життя буковинського селянства та iнтелiгенцiї. Всi вони перейнятi палкою любов'ю до трудящих мас, бажанням бачити рiдний народ вiльним, щасливим, возз'єднаним. Цi iдеї єднають письменницю з iншими прогресивними письменни ками, якими багата iсторiя української лiтератури. Але iснує особливiсть, яка притаманна лише О. Кобилянськiй. Талановита письменниця є постаттю, що найяскравiше втiлює iдею українського лiтературного фемiнiзму межi столiть. Вона була фемiнiсткою за переконанням, фемiнiстками виступають її героїнi. Перший твiр такого напряму й один з її перших творiв взагалi - повiсть "Людина"...

Творчiсть Ольги Кобилянської - окраса нашої лiтератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тiльки на показ тогочасного життя, його проблем, а бiльше дослiджує психологiю людської душi, торкається проблем вiчних i робить це у довершенiй художнiй формi. Уже в повiстi-дебютi "Людина" Ольга Кобилянська зумiла показати себе як тонкий знавець людської душi, через образ головної героїнi Олени Ляуфер вивела свiй жiночiй iдеал. У повiстi поставлено проблему емансипацiї жiнки. Героїнею твору є молода дiвчина, дочка австрiйського чиновника. Виховуючись у родичiв, Олена не знала родинного тепла. Вона чужа в чужiй сiм'ї. Але життя не зламало її, бо вона була сильна духом. Заглиблена у себе вона багато читала, самостiйно вивчила суспiльнi i природнi науки, навчилась любити музику, тонко...

1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повiстю, яку назвала влучно - "Земля", що стала вершиною творчостi письменницi. У нiй гармонiйно переплелося суспiльне й особисте, вiчнi проблеми любовi й страждання, добра i зла. Вiдчуваєш, з якою емоцiйнiстю i теплотою О. Кобилянська переймається долею кожного героя, разом з ним страждає i сподiвається. Думаю, що саме тому в читачiв виникає глибока довiра до всього, що з хвилюванням змальовано у творi. Повiсть "Земля" розкриває для нас, сьогоднiшнiх читачiв, складний i суперечливий образ українського села з його одвiчними проблемами, морально-етичними принципами, добрими i трагiчними подiями. Саме показом життя малоземельного i безземельного селянина Буковини кiнця ХIХ - початку ХХ столiття досягає Кобилянська роз-криття теми влади...

Ольга Кобилянська - один з найтонших психологiв нашої лiтератури. Талановита письменниця-демократка була сучасницею i другом I. Франка, Лесi Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Вона була справжнiм новатором художнього вiдображення дiйсностi. Повiсть "Земля" була створена письменницею за 2,5 роки i надрукована вперше у 1922 роцi. Але творчий задум визрiвав поступово. Основна проблема повiстi - людина i земля. До цiєї теми в українськiй лiтературi зверталися i I. Нечуй-Левицький ("Кайдашева сiм'я"), i Панас Мирний та Iван Бiлик ("Хiба ревуть воли, як ясла повнi?"), i М. Коцюбинський ("Fata morgana"), i I. Карпенко-Карий ("Хазяїн"). Але ще не було в українськiй лiтературi твору, у якому б за право володiння землею брат убив брата. А ми знаємо, що в основi повiстi...

Кожен з нас рано чи пiзно ставить перед собою питання: "Хто я?" Навiщо живу на свiтi? Що є добро, а що зло?" В усi часи вiдповiдi на цi питання прагнули знайти фiлософи i вченi, поети i прозаїки. Цi питання вирiшує Бiблiя, i про це йдеться в уснiй народнiй творчостi. Та, на жаль, добро перемагає зло тiльки в казках, а в життi ми часто стаємо свiдками протилежного. Немало прикладiв перемоги зла над добром знаходимо ми i на сторiнках художньої лiтератури. Але, замислюючись над ними, ми розумiємо, що автори у такий спосiб намагалися розкрити актуальнi проблеми сучасної їм дiйсностi. Жоден з письменникiв ХIХ столiття теж не минув проблеми добра i зла, розкриваючи її з тiльки йому притаманною майстернiстю й хистом. Втiленням зла виступають перед нами Кайдашиха й Мотря iз "Кайдашевої...

Одним з головних принципiв творчостi Винниченка є його незмiнне прагнення до життєвої правди. Iз позицiї активного полiтичного дiяча вiн вiдверто змальовує життя українського суспiльства доби першої росiйської революцiї на сторiнках малої прози. Цi тривожнi роки вражали соцiальними контрастами i конфлiктами, змiнами у психологiї й свiдомостi людей. Для письменника все це було багатогранним i дуже цiкавим матерiалом для художнього осмислення i втiлення у творах. Саме глибоке знання матерiалу, проникнення у його життєву суть i допомогло, на мiй погляд, Винниченковi створити психологiчно переконливi сцени i образи, точнi характеристики i деталi. Одним iз яскравих зразкiв малої прози письменника стало його оповiдання "Солдатики!" (1903). "Малюнок iз селянських розрухiв" - такий...

Володимир Винниченко увiйшов в iсторiю України як активний полi-тичний дiяч i письменник свiтового рiвня, що силою художнього слова вiдбив соцiальнi струси початку XX столiття. Стихiя бунтiв i зворушень, зiткнення влади з народом давали йому надзвичайно цiкавий i багатог ранний матерiал для написання яскравих творiв. За висловом I. Франка, Винниченко вмiє ловити життя на "гарячiм вчинку" i зобразити його в цiкавiй, хвилюючiй, гостросюжетнiй i драматичнiй формi. Одним з таких "гарячих вчинкiв" став епiзод iз життя українського села передреволюцiйної доби невдовзi пiсля "грабiжок" на Полтавщинi 1902 року. Наростання селянського невдоволення, коли ось-ось може "закипiти" й село, в якому верховодить земський начальник Михайло Денисович Самоцвiт, зримо i переконливо змальоване в оповiданнi...

Можна жить, а можна iснувати, Можна думать - можна повторять. Та не можуть душу зiгрiвати Тi, що не палають, не горять! Люди всi по-своєму упертi: Народившись, помирає кожна. А живуть столiття пiсля смертi Тi, що роблять те, чого "не можна". / В. Симоненко / Письменника, творчiсть якого спричинила розвиток нового напрямку в українськiй лiтературi, слава якого гримiла на рiднiй землi майже три десятилiття, було грубо, безжально викинуто зi скарбницi нацiональної культури, його твори вилучено з бiблiотек, а на його iм'я було накладено табу. Та, нарештi, настав час, коли можна i говорити про В. Винниченка, i читати його твори, i глибоко вивчати його життя i творчiсть. Вимушена емiграцiя жалем, тугою озвалася у серцi письменника, але була...

Максим Рильський - видатний поет, перекладач, нiжний лiрик, громадський i культурний дiяч нашої Вiтчизни - вiдомий не тiльки в Українi, але й далеко за її межами. Саме тому, що Рильський був талановитим поетом, в його першiй напiвдитячiй книжцi "На бiлих островах" вже зримо проступають риси не тiльки майбутнього чудового спiвця природи ("Осiнь на землю тихенько спускається…"), кохання ("Я все ж тебе люблю…"), а й майбутнього майстра iнтимної лiрики, майбутнього поета-трибуна. Мiж першою книжкою i другою - "Пiд осiннiми зорями" - вiдстань у вiсiм лiт. Рильський за цей час значно зрiс. Рiзноманiтними стали теми та мотиви, багатшим арсенал поетичних засобiв. В його нарисах та мiнiатюрах переважають описи природи, романтичнi видива далеких країн, чуються вiдгомони мистецтва античностi....

У словi рiдному велика сила є, Що розбива гранiт i золото кує. / М. Рильський / Українська поезiя дала людству таких велетнiв свiтового рiвня як Франко, Леся Українка, раннiй Тичина, Маланюк, Барка, Стус. Та з-помiж них постать Максима Рильського вирiзняється яскравими неповторними гранями. Його творчий доробок вражає вагою зробленого, довершенiстю художньої форми, вишуканiстю образу та глибиною думки. Шедеврами української поезiї стали вiршi Рильського раннього перiоду, серед яких "Яблука доспiлi, яблука червонi!" сприймається з особливою глибиною i хвилюванням. У цьому вiршi ми бачимо Рильського, сповненого пластики почуттiв, якi навiть у розлуцi розсипаються цiлою палiтрою напiвтонiв. У мене складається враження, що я не читаю, а зримо бачу, душею вiдчуваю кожний рух...

Iнодi дивуєшся, як щедро природа надiляє деяких людей своїми дарами. Не поскупилася вона на них, коли надiляла мистецькими здiбностями сина сiльського дяка з-пiд Чернiгова Павла Тичину. Спiвочий талант поєднався з винятковими музичними здiбностями, а його захоплення живописом поступилося лише перед поетичним даром. Так на лiтературному небосхилi України спалахнула зiрка, що за силою i красою свого сяяння стала гордiстю української лiтератури. У її iсторiї постать спiвця "Сонячних кларнетiв" не має собi рiвних за глибиною осягнення свiтової гармонiї й дисонансiв, за емоцiйнiстю, символiкою та оригiнальнiстю вiршування. Коли я читав поезiї "Сонячних кларнетiв", то вiдчував, що зi мною розмовляє добрий, щирий i розумний друг. Вiн схвильовано вiдкривав менi свої чистi, потаємнi почуття,...