1. Матеріали, їх класифікація, оцінка і завдання обліку. 3

2. Документація та оперативний облік надходження матеріалів. 7

3. Документація та оперативний облік відпускання і витрачання матеріалів. 9

4. Облік матеріалів на складах та його зв'язок з обліком у бухгалтери. 11

5. Синтетичний облік матеріалів. 15

Список використаної літератури. 18

1. Матеріали, їх класифікація, оцінка і завдання обліку

Бюджетні установи для своєї діяльності купують предмети ра­зового користування - різні господарські та ремонтно-будівельні матеріали, паливо, тару, матеріали для наукових і навчальних цілей, інші матеріали.

Вартість цих матеріальних засобів повністю вибуває із суспіль­ного кругообігу протягом одного або кількох актів споживання. У цьому плані матеріали в бюджетних установах нагадують обо­ротні кошти виробничої сфери, але їх неможливо віднести до ос­танніх, оскільки оборотні кошти повністю переносять свою вартість на новий продукт і в цій формі продовжують свій круго­обіг у суспільному відтворенні, а матеріали бюджетних установ вибувають з кругообігу в міру їх споживання.

На придбання матеріалів витрачаються значні кошти з бюдже­ту та інших джерел. Завданнями обліку матеріалів та малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) є:

забезпечення зберігання і встановлення контролю за на­ явністю та рухом матеріалів;

спостереження за дотриманням норм запасів і витрат ма­теріалів;

отримання точних даних про залишки матеріалів у місцях

зберігання;

забезпечення всіх рівнів управління інформацією про на­ явність і рух матеріалів.

Основними передумовами виконання цих завдань є еконо­мічно обґрунтована класифікація та оцінка матеріалів, нормуван­ня їх запасів і чітка організація матеріального постачання та складського господарства.

За функціональним призначенням у фінансово-господарській діяльності бюджетних установ матеріали розподіляються на такі групи:

Матеріали для навчальних, наукових та інших цілей: реакти­ви і хімікати, скло і радіоматеріали, фотоприладдя, папір, призна­чений для видання навчальних і наукових робіт, піддослідні тварини, інші матеріали для навчальних цілей і науково-дослідних робіт, а також дорогоцінні та інші метали для протезування.

Продукти харчування. Медикаменти і перев'язувальні засоби: медикаменти, ком­поненти, бактерицидні препарати, сироватки, вакцини, кров і пе­рев'язувальні засоби в лікарнях, лікувально-профілактичних, лікувально-ветеринарних та інших установах.

Господарські матеріали і канцелярське приладдя, що вико­ристовуються для поточних потреб установ (електролампочки, мило, щітки тощо), будівельні матеріали для поточного ремонту.

Паливо, пальне й мастильні матеріали - всі види палива, пального і мастильних матеріалів (дрова, вугілля, бензин, торф, газ, мазут, автол тощо).

Тара - поворотна та обмінна тара (бочки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки).

Запасні частини до машин і обладнання - запасні частини, призначені для заміни та ремонту спрацьованих частин машин, обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів.

Інші матеріали - сіно, овес, інші види кормів та фуражу, насіння, добрива тощо.

Одні й ті самі матеріали в різних установах і навіть в одній ус­танові в різний час можуть мати різне призначення і, відповідно, обліковуватися в різних галузях. Так, запасні частини до машин й обладнання можуть обліковуватися в різних групах залежно від використання цих машин і обладнання для наукових цілей чи гос­подарських потреб.

Наведену класифікацію покладено в основу організації обліку матеріалів за субрахунками, але вона є недостатньою для контро­лю за наявністю і рухом цінностей. Різноманітність застосовува­них матеріалів потребує розробки вичерпних номенклатур, тобто систематизованих переліків матеріалів, які споживаються бю­джетними установами. Кожному найменуванню, сорту та розміру матеріалів присвоюється умовний числовий код (номенклатурний номер), що особливо важливо в умовах автоматизації обліку ма­теріалів. У подальшому присвоєний номенклатурний номер за­значається в усіх документах і реєстрах, в яких відображається наявність і рух відповідного виду матеріалів.

Номенклатури матеріалів розробляються бюджетними устано­вами або централізованими бухгалтеріями. У них вказуються най­менування кожного виду матеріалів, тип, сорт, розмір, одиниця виміру, а також закріплений за матеріалом номенклатурний но­мер. Номенклатурні номери можуть складатися з п'яти знаків: номенклатура групи - один знак, номер підгрупи - один знак і по­рядковий номер у одній підгрупі - три знаки. Наприклад, амоній у наукових установах обліковується в групі «0» - матеріали для на­укових та інших цілей; у підгрупі «0» окремим видам амонію в цій підгрупі присвоєно такі номери: амонію азотнокислому- 001, амонію двовуглекислому - 002, амонію молібденокислому - 003. Відповідно, кожному виду амонію будуть присвоєні номенклатурні номери 00001, 00002 і 00003. У разі потреби номенклатурні номери можуть мати більше знаків.

Часто номенклатури об'єднують з цінниками.

Матеріали, МШП обліковуються в поточному обліку і балансі за договірними цінами без ПДВ. Не відносяться на збільшення вартості матеріалів, а списуються на відповідні статті видатків транспортно-заготівельні витрати, мито.

Якщо під час придбання матеріалів через дрібнооптові бази й магазини бюджетним установам надано торгову знижку, то ці товари обліковуються за роздрібними цінами, а на суму знижки зменшуються фактичні витрати за відповідними статтями кош­торису установи.

Матеріали, які надійшли до бюджетних установ як гуманітар­на допомога, оцінюються комісією за діючими цінами, а отримані в результаті демонтажу об'єктів основних засобів, спецобладнан­ня - за цінами можливого використання. Поворотна й обмінна тара обліковується за покупними цінами. У разі її повернення чи реалізації різниця між покупними і продажними цінами врахову­ється на фактичні витрати установ.

Прогресивним напрямом в обліку матеріалів є застосування сталих облікових цін - неодмінної умови впровадження ЕОМ та оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу обліку. Такими цінами є ціни постачальника або середні покупні ціни для од­норідних найменувань матеріалів з відхиленнями цін на ці ма­теріали в межах до 20% за одиницю.

Стала облікова ціна для однорідних найменувань матеріалів визначається в такий спосіб. Припустимо, що за даними обліку в установі є кілька видів амонію, кожний з яких поділяється на амоній чистий, чистий для аналізів і хімічно чистий. Договірна ціна 1 кг амонію азотнокислого чистого - 19 грн, чистого для аналізів - 20 грн., хімічно чистого - 21 грн. Стала облікова ціна 1 кг амонію азотнокислого дорівнюватиме: (19+20+21):3= = 20 грн. Відхилення від облікових цін обліковуються окремо і підлягають щоквартальному списанню на ті рахунки, на яких відображені витрати матеріалів за твердими обліковими цінами.

На відміну від госпрозрахунків підприємств та організацій, де оцінка є не тільки способом вартісного вираження окремих об'єктів обліку, але й базою для розрахунків багатьох показників фінансового стану, в бюджетних установах не застосовуються різні способи оцінювання матеріалів (ФІФО, ЛІФО тощо), не проводить­ся щомісячне дооцінювання залишків товарно-матеріальних цінностей в умовах зміни цін на запаси і товари. Відповідно до на­казу ГУ ДКУ і Міністерства економіки України від 02.12.1997 № 127/138 «Порядок дооцінки матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів бюджетних установ» бюджетні установи проводили разове дооцінювання матеріалів і МШП, які бу­ли придбані до 02.09.1996 та обліковуються за цінами, що значно відрізняються від нині діючих. У ході дооцінювання ціни на окремі види матеріалів і МШП були доведені до їх реальної вартості.

Норми запасів матеріалів визначаються в мінімальних розмірах, які забезпечують постійну роботу установ. Так, норма­тиви запасів для наукових установ встановлюються в дифе­ренційованих відсотках від суми фактичних витрат матеріалів за минулий рік за такими чотирма групами матеріалів: матеріали для наукових цілей; господарські матеріали і канцелярське при­ладдя; паливо; пальне і мастильні матеріали, інші матеріали, включаючи тару і матеріали в дорозі. Зайві запаси матеріалів за­раховуються при фінансуванні бюджетних установ.

З метою збереження і правильного обліку матеріалів необхідно забезпечити належну організацію складського господарства. Зберігання матеріалів має здійснюватися у спеціально пристосо­ваних приміщеннях (складах). Порядок розміщення матеріалів має забезпечувати швидкість операцій їх прийняття та видачі. Відповідальність за прийняття, зберігання і відпускання ма­теріалів покладається на визначених матеріально відповідальних осіб, з якими укладаються договори про повну матеріальну від­повідальність.

Правильна організація обліку матеріалів забезпечується також наявністю точного ваговимірювального господарства, своєчасним проведенням інвентаризацій, встановленням чіткого документообороту, широким впровадженням засобів автоматизації обліко­вих робіт.

2. Документація та оперативний облік надхо­дження матеріалів

Надходження, переміщення і відпускання матеріалів оформ­ляються первинними документами, правила застосування яких регламентуються Положенням про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженим Міністерством фінансів України 24.05.1995 р. за №88, Інструкцією №61 та іншими нормативними актами.

Матеріали надходять до бюджетних установ безпосередньо від постачальників, від підрозділів установи, в порядку гуманітарної допомоги, централізованого постачання, через підзвітних осіб.

Якщо матеріали отримують безпосередньо на складі постачаль­ника, то виписується товарно-транспортна накладна на відпущені матеріали. Документи надходять у відділ постачання, де вони реєструються в журналі обліку вантажів, що надійшли, і переда­ються до бухгалтерії. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає їх на склад для контролю при прийнятті вантажу Але роль бухгалтерії не обмежується перевіркою доку­ментів - вона зобов'язана встановити: доцільність тієї або іншої поставки матеріалів, чи задовольняє поставка потреби установи і чи не призведе вона до утворення понаднормованих запасів.

Представник покупця (експедитор) на підставі отриманої довіреності здійснює доставку матеріалів. У разі виявлення невідповідності між вантажем у натурі і даними документів поста­чальника, пошкодження чи псування вантажу експедитор зо­бов'язаний вимагати від транспортної організації складання ко­мерційного акта і отримати його копію. Акт є підставою для пред'явлення претензій (позову) транспортній організації за вияв­лені розбіжності.

Експедитор здає отриманий вантаж безпосередньо на склад під розписку матеріально відповідальної особи в документах поста­чальника. На складі отримані матеріали піддаються обов'язковій кількісній перевірці (зважування, перелічування чи вимірюван­ня), а в разі потреби і якісній перевірці. В окремих випадках здійснюється лабораторний аналіз якості.

Якщо виявлено невідповідність кількості та якості вантажу, зазначених у супровідних документах, фактичним даним ма­теріалів, що надійшли від постачальника, то складається акт приймання за формою № 429. Акт у двох примірниках складає приймальна комісія за участю завідуючого складом (коморою), представника постачальника чи незацікавленої організації. Після приймання цінностей один примірник акта з даними документа­ми (товарно-транспортними накладними, рахунками) передаєть­ся до бухгалтерії установи для обліку надходження матеріалів, другий - у відділ постачання для направлення претензійного лис­та постачальнику.

Бюджетні установи можуть отримувати матеріали в порядку централізованого постачання. У такому разі вантажоотримувачем і замовником є різні установи. Приймання матеріалів, отримува­них в порядку централізованого постачання, здійснюється як зви­чайно. Документи постачальника (рахунки, накладні тощо) на ок­ремі цінності надходять до замовника, який висилає отримувачу повідомлення про зроблені записи на його аналітичних рахунках з даними копіями рахунків постачальника на відправлені за його адресою матеріали.

Надходження матеріалів від заготівлі та переробки (заготівля палива, переробка овочів тощо) оформляється актом, який затвер­джує керівник установи.

Матеріальні цінності, що надійшли до бюджетної установи в по­рядку гуманітарної допомоги, приймаються створеною наказом керівника установи комісією з обов'язковою участю працівника бухгалтерії та представника вищої за рангом організації. Прийман­ня цінностей проводиться шляхом їх перелічування, зважування в присутності матеріально відповідальної особи, якій передаються ці цінності на зберігання. На прийняті матеріальні цінності комісія складає акт, який підписують члени комісії.

Матеріали, прийняті на склад, оприбутковуються, тобто бе­руться на облік, на підставі супровідних документів (прибуткових ордерів, накладних, актів) тим числом, коли отримано цінності. У документах зазначаються такі дані: від кого надійшли ма­теріали, номенклатурний номер, найменування, сорт, кількість, вага, ціна, сума, дата надходження на склад і розписка матеріаль­но відповідальної особи, яка приймала цінності.

Заслуговує на увагу практика бюджетних установ, які оприбут­ковують матеріали, що надійшли, безпосередньо за документами постачальників шляхом проставлення на них штампа і заповнення його реквізитів (кількість прийнятих матеріалів, номенклатурний номер, підпис матеріально відповідальної особи в отриманні).

3. Документація та оперативний облік відпус­кання і витрачання матеріалів

Порядок документального оформлення відпускання матеріалів залежить від того, які матеріали витрачаються і на які цілі, а та­кож від періодичності їх використання.

Матеріали витрачаються на потреби установи чи реалізуються як зайві та невикористовувані. Крім цього, може мати місце внутрішнє переміщення, тобто відпускання матеріалів одним підрозділом установи іншому.

Виходячи з особливостей і конкретних умов витрачання матеріа­лів, їх відпускання може оформлятися різними документами. Доку­ментування витрачання матеріалів організовується так, щоб забез­печити ефективний контроль за їх відпусканням і використанням.

Перелік посадових осіб, яким надано право вимагати та отри­мувати матеріали зі складу, встановлюється керівником устано­ви, зразки їх підписів повідомляються складам.

Видача матеріалів зі складу оформляється документами, за­твердженими керівником установи. Такими документами є:

накладна (вимога) ф. № 434 - застосовується для видачі ма­теріалів зі складу і при їх переміщенні всередині установи. Випи­сується в одному примірнику. Виписування разових вимог - до­сить трудомістка операція і потребує великої кількості первинних документів;

відомість видачі матеріалів на потреби установи ф. № 410 є накопичувальним документом і призначена для видачі господарських матеріалів, матеріалів для наукових, навчальних та інших цілей протягом місяця забірна карта ф. № 431 застосовується як при щоденному відпусканні матеріалів і палива, так і через певні проміжки часу протягом місяця. Виписується у двох примірниках, один - для от­римання, другий - для складу на кожного отримувача на декіль­ка найменувань матеріалів. Ліміт визначається, виходячи з пла­нової потреби в матеріалах і норм витрачання.

Відпускання матеріалів відображається фіксуванням взятого і відпущеного матеріалу в забірній карті, яка підписується комірником і отримувачем. При щоденному відпусканні карта ви­писується на 15 днів, а при періодичному - на місяць. Відпускан­ня матеріалів понад встановлений ліміт здійснюється за наклад­ними (вимогами). Застосування забірної карти значно скорочує обсяг облікової документації і забезпечує попередній контроль за витрачанням матеріалів.

Порядок списання витрачених матеріалів на потреби уста­нови встановлюється керівником установи, причому особливо цінні та гостродефіцитні матеріали, відповідне до затвер­дженого керівником установи списку, враховують у підзвіті матеріально відповідальних осіб і списують на підставі затвер­дженого керівником установи акта про їх витрачання. Ремонт­но-будівельні матеріали списуються за актами про їх витрачання з урахуванням норм витрат на фактичний обсяг робіт. Залишки невикористаних матеріалів здаються на склад і на їх вартість зменшуються фактичні видатки поточного року за відповідними статтями.

Списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється на підставі дорожніх листів за фактичними витратами, але не вище від норм, встановлених для окремих марок машин.

4. Облік матеріалів на складах та його зв'язок з обліком у бухгалтери

Облік матеріалів на складах забезпечує отримання оператив­них і точних даних про залишки цінностей за кожним наймену­ванням матеріалів у розрізі окремих їх видів і сортів.

Кількісно-сортовий облік матеріалів на складах ведеться ма­теріально відповідальними особами в книгах складського обліку (на картках) ф. № М-17 тільки за кількістю. До початку записів у книзі мають бути пронумеровані всі сторінки, а їх кількість завірена підписами керівника установи і головного бухгалтера та скріплена печаткою.

Записи до книги складського обліку ведуть матеріально відповідальні особи на підставі прибутково-видаткових доку­ментів. Після кожного запису виводиться залишок матеріалів.

На підставі записів у книзі складського обліку матеріально відповідальні особи зобов'язані своєчасно повідомляти службу постачання про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасів і про залишки матеріалів, що знахо­дяться без руху і не використовуються в установі.

Матеріально відповідальні особи відповідно до графіка пода­ють у бухгалтерію документи з надходження та витрачання ма­теріалів при реєстрі здачі документів, який складається у двох примірниках. У реєстрі зазначаються номенклатурні номери ма­теріалів, кількість і номери первинних документів, прізвища тих, хто здав і прийняв.

Кількісно-сортовий облік матеріалів - складна і трудомістка дільниця облікової роботи, а тому важливо вибрати найбільш раціональний метод їх обліку. У бюджетних установах застосову­ються такі методи сортового обліку:

а) кількісно-сумовий (паралельний);

б) оперативно-бухгалтерський (сальдовий);

в) метод машинної картотеки.

За першим методом на складі ведеться книга складського обліку матеріалів ф. № М-17, в бухгалтерії - книга кількісно-су­мового обліку матеріалів ф. № 296, а в централізованих бухгал­теріях - ф. № 296-6. Аналітичний облік у бухгалтерії ведеться за номенклатурними номерами, в розрізі матеріально відповідальних осіб та обслуговуваних установ. Замість книги можуть вестися картки. За даними цих реєстрів щомісячно складаються сортові оборотні відомості, підсумки яких звіряються з даними синтетич­ного обліку.

У разі великої номенклатури матеріалів метод кількісно-сумо­вого (паралельного) обліку матеріалів є громіздким, трудоміст­ким і недостатньо оперативним. У ньому дублюються аналітичні дані в бухгалтерії і на складі, показники складського обліку звіряються з даними бухгалтерії один раз на місяць і здебільшого із запізненням, що позбавляє установу оперативних і точних да­них для контролю за станом запасів.

В установах з невеликою номенклатурою матеріалів застосо­вується спрощений варіант першого методу. Матеріально відповідальні особи щомісячно здають матеріальний звіт разом із первинними документами, який ретельно перевіряється, так­сується, після чого стає реєстром аналітичного обліку.

Для обліку продуктів харчування застосовується інший варіант цього методу: у бухгалтерії аналітичний облік матеріалів ведеться за номенклатурними номерами в розрізі матеріально відповідальних осіб у сортових оборотних відомостях ф. № 44. За­писи в ці відомості здійснюють на підставі накопичувальних відо­мостей за надходженням і витрачанням матеріалів. Щомісяця в сортових оборотних відомостях обраховуються обороти і виво­дяться залишки на початок наступного місяця. У наукових установах НАНУ, які мають велику номенклатуру матеріалів, і в централізованих бухгалтеріях застосовується опе­ративно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку матеріалів (рис. 1). Його суть зводиться до того, що на складі ведеться кількісно-сортовий облік матеріалів у книгах чи картках, які відкриваються в бухгалтерії і передаються на склад під розписку в реєстрі видачі карток. При цьому здійснюється систематичний контроль за правильністю ведення складського обліку, який стає складовою бухгалтерського обліку. З цією метою бухгалтерія ус­танови систематично, але не рідше одного разу на тиждень, дека­ду проводить безпосередньо на складах у присутності матеріально відповідальних осіб перевірку своєчасності, правильності й повно­ти оформлення складських операцій, записів у картках складсь­кого обліку, а також вибіркову перевірку залишків матеріалів, особливо дефіцитних і вартісних. Правильність записів у складсь­кій картотеці працівник бухгалтерії підтверджує своїм підписом у картках складського обліку.

Рис. 1. Схема оперативно-бухгалтерського методу обліку запасів

У бухгалтерії облік матеріалів ведеться тільки в грошовому ви­разі в розрізі субрахунків, груп матеріалів і матеріально відповідальних осіб у відомості руху матеріалів.

Взаємозв'язок між кількісно-сортовим обліком на складі і син­тетичним обліком у бухгалтерії здійснюється за допомогою «Кни­ги залишків матеріалів» (сальдової книги чи відомості), яка відкривається на рік і ведеться в розрізі матеріально відповідаль­них осіб. Номенклатура матеріалів у книзі розміщується за синте­тичними рахунками, субрахунками чи групами матеріалів, у цю книгу завідувач складу щомісяця переносить кількісні залишки на кінець місяця з книги чи карток складського обліку, після чого в бухгалтерії таксуються ці залишки за кожним номенкла­турним номером і підраховуються підсумки за субрахунками матеріалів, групами, матеріально відповідальними особами. Отримані результати звіряються в бухгалтерії з даними відомості руху матеріалів у грошовому виразі. Тотожність отриманих да­них підтверджує правильність ведення складського (аналітично­го) обліку матеріалів. У разі розбіжностей знаходять помилки і виправляють їх.

Сальдовий метод обліку матеріалів зменшує обсяг облікових робіт, поліпшує контроль за наявністю і збереженням матеріалів, звільняє облікових працівників від ведення трудомісткого аналітичного обліку і складання сортових оборотних відомостей, спрощує звірку аналітичного обліку із синтетичним. До цього й зводиться перевага такого методу над іншими.

В умовах застосування ПЕОМ трудомісткість облікових робіт втрачає свою актуальність, а тому на машинах отримують ма­шинограми - оборотні відомості в розрізі кожного первинного документа, зведені оборотні відомості в розрізі номенклатурних номерів матеріалів. Є досвід використання методу машинної картотеки, за яким вся інформація про складський і бухгал­терський облік матеріалів зосереджується в пам'яті машин, а бухгалтерія і місця зберігання матеріалів обладнані термі­нальними пристроями, до яких мають доступ матеріально відповідальні особи з індивідуальними ключами.

5. Синтетичний облік матеріалів

Для обліку наявності та руху матеріалів призначений актив­ний рахунок 23 «Матеріали і продукти харчування», який має такі субрахунки:

231 «Матеріали для навчальних, наукових та інших цілей»;

232 «Продукти харчування»;

233 «Медикаменти і перев'язувальні засоби»;

234 «Господарські матеріали та канцелярське приладдя»;

235«Паливо, горючі та мастильні матеріали»;

236 «Тара»;

237 «Матеріали в дорозі»;

238 «Запасні частини до машин та обладнання»;

239 «Інші матеріали».

У разі використання меморіально-ордерної форми облік над­ходження матеріалів відображається в різних меморіальних орде­рах, зокрема № 6 - накопичувальній відомості за розрахунками з різними установами та організаціями, № 7 - накопичувальній відомості за розрахунками з підзвітними особами та ін. Облік витрачання матеріалів на різні потреби відображається в матеріальному ордері № 13 - накопичувальній відомості з ви­трачання матеріалів ф. № 396. Відомість складається в установах з великим обсягом кошторисів і в централізованих бухгалтеріях і ведеться протягом місяця. Записи в книгу роблять у грошовому виразі на підставі виправдних документів у кредит субрахунків рахунку 23, зокрема за установами чи матеріально відповідальни­ми особами.

У невеликих установах канцелярське приладдя (папір, олівці, чорнила, стержні тощо), придбане та одночасно видане на поточні потреби установи, може списуватися на фактичні видатки з відоб­раженням їх загальної суми на субрахунку 234 «Господарські матеріали та канцелярське приладдя». На документах, які підтверджують придбання та отримання цих цінностей, мають бу­ти підписи осіб, які отримали ці матеріали.

Вартість витратних матеріалів на потреби установи списується за цінами придбання або за середніми цінами, якщо вони купували­ся за різними цінами. У разі застосування в обліку твердих обліко­вих цін протягом місяця (кварталу) матеріали списуються за цими цінами. Щомісячно (щоквартально) обчислюється середній про­цент і сума відхилень від твердих облікових цін у розрізі субра­хунків. Ці суми відхилень відносять на ті рахунки, на які були списані матеріали за твердими обліковими цінами. За дебетом суб­рахунку 237 «Матеріали в дорозі» обліковуються матеріали, опла­чені установою за міжміськими поставками на склад. Бухгалтерія повинна стежити, щоб матеріали, які перебувають у дорозі, були підтверджені відповідними документами постачальників. Під час прибуття матеріалів їх вартість списується з кредиту субрахун­ку 237 у дебет субрахунку 23 «Матеріали і продукти харчування». Аналітичний облік матеріалів у дорозі ведеться в книзі кількісно-сумового обліку в розрізі окремих постачальників.

Субрахунок 825 «Витрати на заготівлю і переробку ма­теріалів» призначений для обліку витрат і визначення собівар­тості матеріалів, які заготовляють і переробляють. За дебетом цього субрахунку збираються всі витрати, пов'язані із заготівлею і переробкою матеріалів, за кредитом - списують фактичну собівартість заготовлених і перероблених матеріалів на підставі акта, який затверджується керівником установи. При цьому отримані матеріальні цінності оприбутковуються.

В установах, де облік матеріалів автоматизований, складають машинограми «Відомість надходження матеріалів за постачаль­никами»; «Відомість надходження матеріалів у розрізі субра­хунків, матеріально відповідальних осіб і установ»; «Відомість витрачання матеріалів за субрахунками» тощо. Ці машинограми залежно від рівня автоматизації обліку замінюють матеріальні ордери чи слугують підставою для їх заповнення.

Список використаної літератури

1. Г.І. Купалова „Облік у бюджетних організаціях" К.- 2006р.

2. Володин А.А. Справочник финансиста предприятия. - М.: ИНФРА-М, 1996.

3. Закон України "Про господарські товариства", №1576-12, від 19/09/1991

4. Закон України"Про власність", №697-12, від 07/02/1991

5. Закон України"Про підприємства в Україні", №887-12, від 27/03/1991

6. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", №1201, від 18/06/1991