Підприємницька діяльність можлива різних видів: виробнича, комерційна або грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому випадку - різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні, допоміжні паливні, мастильний тощо), у другому - готова продукція виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо), яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому - гроші, грошові документи тощо.
У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто - виробничі, комерційні або грошово-кредитні.
У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80,0-85,0%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.
У бухгалтерському обліку під терміном „запаси" розуміють активи які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва (з метою подальшого продажу продукту виробництва)
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Одиницю бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група.
Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси включають:
сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.
У зв'язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку виробничих запасів слід враховувати:
- знос малоцінних та швидкозношуваних предметів;
- переоцінку товарно-матеріальних цінностей;
- заготівлю і придбання матеріальних цінностей;
- транспортно-заготівельні витрати.
Основними завданнями обліку виробничих запасів
- контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;
- відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;
- виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;
- контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;
- спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;
- контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;
- контроль за дотримуванням норм;
- правильний розподіл матеріалів за об'єктами калькуляцій;
- виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.
Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.
Важливою умовою обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.
На підприємстві кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремо видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою.
Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.
За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюються постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.
Особливістю запасів є те, що вони у процесі виробництва використовуються повністю і для кожного нового процесу виробництва їх потрібно змінювати новими.
Інформацію про виробничі запаси можна отримати у фінансовій звітності, а саме:
а) облікові помітки, прийняті підприємством для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;
б) загальну балансову вартістю запасів та балансову вартість окремих груп запасів згідно з їх класифікацією підприємством;
в) балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на збут;
г) суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;
ґ) суму списання запасів до чистої вартості реалізації;
д) раніше списаної вартості запасів у результаті збільшення їх чистої вартості реалізації;
е) обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної вартості запасів;
є) балансову вартість запасів, переданих у заставу для забезпечення зобов'язань.
Під час обліку і проведення аудиту виробничих запасів утворюються цілі і окреслюються коло питань щодо:
- їх нормативно-правового забезпечення;
- організації обліку виробничих запасів;
- характеристики даного підприємства;
- їх документального оформлення;
- обліку надходження і вибуття їх інвентаризацій;
- методики проведення аудиту та складання підсумкових аудиторських документів.
РОЗДІЛ І
1.1. Запаси, які необхідний елемент виробничого процесу
До виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара запасні частини та ін. На підприємствах у процесі виробництва використовується велика кількість різних матеріалів.
У собівартості продукції багатьох галузей питомо вага затрат матеріалів становить 65-90%. Тому з метою скорочення матеріальних затрат у процесі виробництва і втрат у відходах, зниження собівартості, ліквідації невиробничих втрат тощо необхідно ??? внутрішні резерви. При цьому велике значення мають правильне організації бухгалтерського обліку матеріалів, а також основи його побудови.
Для правильної організації обліку матеріалів, на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватись за секціями, а в середині останніх - за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність матеріалів.
Облік виробничих запасів здійснюються за такими напрямками: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху матеріалів на складах; використання матеріалів у процесі виробництва; реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.
У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію.
В основну економічної класифікації матеріалів покладено їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовину основу (субстанцію) майбутнього продукту (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку, метали для виготовлення обладнання, тканин для виготовлення одягу тощо), інші беруть участь
у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей (наприклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні матеріали та ін). Першу групу називають основними матеріалами, другу - допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати.
Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці (мастило тощо), такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва (паливо, тара і т.ін), господарські матеріали для ремонтів (запчастини), електролампи.
Використання матеріалів у процесі виробництва часто призводить до появи відходів. Частина з них (клітковина, кісточки на плодоконсервних заводах, залізний лист, труби, прокат тощо на машинобудівних заводах) мають певну цінність і використовуються ще раз як повторні матеріали або для виготовлення продукції, або для реалізації іншими підприємствам. Решта матеріалів є безповоротними для підприємства, і їх вважають втратами. Ці відходи оцінці не підлягають.
У першому випадку відходи оцінюють і їх вартість зменшує витрати виробництва. У другому - виробництво втрачає всю вартість невикористаної частини матеріалів. При цьому воно може завдавати шкоди навколишньому середовищу, а штрафні санкції за це є від'ємною вартістю втрат. З огляду на це необхідно впроваджувати безвідходну технологію.
Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничі запаси класифікуються за такими групами:
201 Сировина і матеріали
202 Куповані напівфабрикати та комплексуючі вироби
203 Паливо
204 Тара і тарні матеріали
205 Будівельні матеріали
206 Матеріали передані у переробку
207 Запасні частини
208 Матеріали сільськогосподарського призначення
209 Інші матеріали
Для правильного планування потреби в матеріалах, раціональної організації їх обліку і контролю за використанням у виробництві крім економічної класифікації використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак запаси класифікують на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, сортом, розміром і т.ін. Така класифікація запасів відображається у розроблювальних на підприємствах номенклатурах систематизованого переліку запасів.
Облік виробничих запасів організовують за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду - за розділами, типами, групами, сортами і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.
Матеріальні, сировині та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.
1.2. Нормативне забезпечення ведення діяльності та організації обліку
Бухгалтерський облік утворює нерозривну єдність з середовищем, у взаємозв'язку з яким він проявляє свою цінність, зокрема, з системою законодавчого регулювання. Схема нормативного регулювання бухгалтерського обліку і Україні представлена п'ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів (рис. 1.1.)
В Україні суб'єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об'єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.
Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою:
- Плану рахунків бухгалтерського обліку;
- положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському обліку;
- обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності
- порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;
- інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки.
Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.
Обліку притаманна певна специфіка залежно від виду діяльності підприємства та форми господарювання.
Бухгалтерський облік зобов'язаний вести всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.
Організація бухгалтерського обліку має забезпечити:
- повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були здійснені на підприємстві протягом звітного року;
- складання встановленої органами державного управління бухгалтерської фінансової звітності.
Бухгалтерський облік і звітність регулюються державною, стандартами різних рівнів. Інформація бухгалтерського обліку використовується внутрішніми та зовнішніми споживачами.
Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку є:
1. Національні стандарти бухгалтерського обліку:
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1(затверджено наказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. зареєстровані в Міністерстві юстиції України №991/3684 від 21 червня 1999 р.) „Загальні вимоги до фінансової звітності ";
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 (наказ Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.) „Баланс";
- П(С)БО 3 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про фінансові результати";
- П(С)БО 4 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про рух грошових коштів";
- П(С)БО 5 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про власний капітал";
- П(С)БО 6 (наказ Мінфін Укр. №137 від 28.05.99 р.) „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" та ін
2. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 - ХІV від 16 липня 1999 р
3. Закон №18/97-ВР від 03.04.97 р. „Про податок на додану вартість".
4. Закон України №283/-97-ВР від 22.05.97 р „Про внесення змін до Закону України", „Про оподаткування прибутку підприємств".
5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, затверджене наказом МФУ №88 від 24.05.95р.
6. Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджені наказом МФУ №112 від 31.05.96 р.
7. Наказом Міністерства фінансів в Україні „Про заміни та доповнення до нормативних документів з бухгалтерського обліку" №244 від 19.11.96 р
8. Типові положення:
- Типове положення з планування, обліку і калькулювання будівельно-матеріальних робіт, затверджене постановою КМУ №186 від 09.02.86 р. (з наступними змінами).
- Типове положення про склад витрат обігу та порядок їх планування й розподілу в торговельній діяльності, затверджене постановою КМУ №337 від 18.03.96 р. (з наступними змінами).
- Типове положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджене постановою КМУ № 452 від 23.04.96 р. (з наступними змінами).
- Типове положення з планування, обліку і калькування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ №473 від 26.04.96 р. (з наступними змінами).
- Типове положення з планування, обліку і калькування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах і в організаціях життєво-комунального господарства, затверджене наказом Держжитлокомунгоспу України №24 від 31.03.97 р.
9. Рекомендації по бухгалтерському обліку валових витрат і валових відходів, затверджені наказом МФУ №168 від 04.08.97 р.
10. Порядок ведення Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та Порядок ведення Книги обліку продажу товарів (робіт послуг), затверджений наказом ДПА України №165 від 30.06.97 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України №469 від 08.10.98 р.).
11. Порядок ведення книги обліку доходів і витрат господарських операцій суб'єктами малого підприємства-юридичним особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом ДПА України №477 від 13.10.98 р.
12. Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його застосування" №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №892/4185 від 21.12.99 р.).
13. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затверджена наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №892/4185 від 21.12.99 р.).
14. Наказ Головного управління державного казначейства України „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ №114 від 10.12.99 р.(зареєстровано в Міністерстві юстиції України" за №890/4183 від 20.12.99 р.
15. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України державної контрольно-ревізійної служби в Україні „Про затвердження Інструкцій з організацій проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за звершення правоохоронних органів" №107 від 26.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №906/4199 від 23.12.99 р. опубліковано в „Офіційному віснику України" №51 від 06.01.2000 р.)
З 1 січня 2000 р. порядок організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні регламентується Законом України „Про бухгалтерський облік в Україні" №996-ХІV від 16.07.99 р. і Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України №248 від 01.12.98 р. з січня 2000 р ввелися в дію 28 Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
1.3. Характеристика підприємства
І Швейна фабрика була заснована в 1939 р. в приміщенні недобудованого млина.
Кількість робітників орієнтовано було 600 чол. Валовий випуск становив 5400 т.крб. (в старому масштабі цін). Устаткування - це були ніжні швейні машини та жарові праски.
За час війни фабриці було нанесено збитків в сумі 647300 крб.
Після звільнення м. Станіславова від німецько-фашистських загарбників в 1944 р. почався період відбудови фабрики і в 1945 р. фабрика досягла таких показників: випуск валової продукції -500 т.р., кількість ПВП - 74 чол. В тому числі робітники, кравці в кількості - 48 чол. і пр. - 5 чол.
Робітники приходили на роботу з власними швейними машинами та прасками. Власного устаткування не було. Згодом вже в 1949 р. на фабриці працювало 340 чол., вже були малопотужні швейні універсальні машини типу „Уніан" в кількості 53 од. електричні промислові праски в кількості 19 од.
Було дуже мало спеціального устаткування: це петельна машина для виготовлення петлі на верхньому одязі, петельна машинка для білизни і машина для обметування зрізів.
Розкрій тканини в 1945 р. проводився ручним методом.
Переважна кількість робіт при виготовленні одягу були ручними: це пришив гуздиків; обмотка петель; підшивка низу; всі підшивочні роботи виконували вручну, чистка виробів. Всі ці роботи складали 980% ручної праці.
На низькому технічному рівні було нормування сировини. Були відсутні важливі операції: як примірювання тканини по ширині і довжині, не було ніякого розрахунку тканини на стіл. Відсутній облік розкрою виробів по розмірам і ростом. Фабрика пошивала різний асортимент, це затрудняло спеціалізацію і введення механізації на трудомісткі операції. Часті зміни пошиву того чи іншого виробу на одному процесі не давало змоги підвищувати продуктивність праці.
Починаючи з 1957 р. фабрика спеціалізувалась на виготовленні пальто жіночих, дівчачих д/с, і зимових, що дало змогу збільшити обсяг виробництва без введення додаткових площ більше як на 32% покращилось технічне керівництво виробництвом. На фабриці організовані окремі дільниці як хутрова, ватна, об'єднані в один цех підготовчий і розкрійний, організація монтажу та волого-тепловій обробці, значно зросло технічне оснащення фабрики. Значно покращилось технологія виготовлення виробів.
В березні 1966 р. на фабриці розпочато роботу по реконструкції і розширенню виробництва. В грудні місяці 1969 р. реконструкція була закінчена і швейні цехи, розкрійний цех були проведені в нове виробниче приміщення.
Реконструкцією фабрики передбачено і відкрито медичний пункт, роздягальні, душеві та багато побутових приміщень.
В технічному питанні: всі цехи забезпечені високопродуктивним обладнанням вітчизняного виробництва та соціалістичних країн.
Постійно обновлюється технологічне обладнання і щорічне складає до 100 од. Рівень механізованої праці складає до 67%, а на окремих ділянках до 70%.
Для збільшення випуску пальто, починаючи з 1984 р. фабрика організовувала швейні цехи в колгоспах області.
Станом на 1987 на фабриці працює 1574 чол. робітників і т.п. та службовців. Фабрика за рік випускає 800 тис. од. шв. виробів.
Всього за рік фабрикою - випускається готових швейних виробів на суму 73647 тис. крб.
В 1975 р. швейна фабрика стала об'єднанням, тому, що в її склад ввійшла Коломийська швейна фабрика.
За 1980-83 рр. в співробітництві Челябинським філіалом ЦНДУШПа було впроваджено 7 високопродуктивних комплексно-технізованих потоків 1-го покоління.
З липня 1993 р. Коломийська швейна фабрика стала окремою юридичною одиницею, а колишнє швейне обладнання стало називатися Виробничо-торговельне швейне підприємство (ВТШП) „Галичина".
З 13.12.1994 р ВТШП „Галичина" згідно з рішенням Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості стало Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) „Галичина":
Предметом діяльності товариства є:
- виробництво швейних виробів;
- виробництво товарів народного вжитку;
- закупівля і переробка тканин, прикладних і допоміжних матеріалів;
- реалізація готової продукції в фірмових магазинках і інших підприємствах торгівлі.
В даний час ВАТ ВТШП „Галичина" виробляє такий асортимент продукції як:
- пальта жіночі, дівчачі д/с і зимові;
- жакети жіночі і дівчачі;
- чолові пальта і куртки та ін.
1.4. Організація обліку на ВАТ ВТШП „Галичина"
Організація бухгалтерського обліку - це один із найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовка до його ефективної діяльності. Без організованого обліку не можлива діяльність підприємства. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві залежить від багатьох факторів: форми власності, організаційно-правової форми підприємства, характеру технологій і обсягів його діяльності, чисельності персоналу, структури управління тощо.
Схема організацій обліку на підприємстві представлена на рис. 1.2.
Організація бухгалтерського обліку є у ??? його власника або уповноваженого органу відповідно до чинного законодавства та установчих документів. Одним з них є облікова політика підприємства, яка була затверджена наказом №011 від 04.01.01., згідно із законом України від 16.01.1999 року №996-ХІV „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдиних принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання звітності (додаток).
Облікова політика - це сукупність принципів і методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації фактів здійснених всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів (звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавчих установчих документів.
Суб'єктами в організації бухгалтерського обліку виступають керівники підприємства - голова правління та головний бухгалтер, об'єктом обліковий і аналітичний процеси, структура обліково-економічних підрозділів апарату зайнятих обліком, контролем та аналізом, організаційне, правове та технічне забезпечення обліку, контролю і аналізу та їх розвиток, тобто система бухгалтерського обліку.
Організація обліку складається з двох частин: перша - належить виключно голові правління підприємства; друга є спільною: голова правління і облікового апарату.
Ведення обліку - це застосування бухгалтерського службовою узгодженої з керівництвом підприємства методології та технології відображення в обліку фактів господарського життя за складання фінансової звітності за діючими стандартами обліку.
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві включає такі складові (рис. 1.3.)
Підприємство ВАТ ВТШП „Галичина" складається із таких структур:
- виробнича структура підприємства;
- структура управління виробництва;
- структура бухгалтерської служби.
Виробнича структура підприємства:
1. Головний корпус
2. Побутовий корпус
3. Виробничий корпус 2
4. Підготовчий цех
5. Столярно-енергетичний центр
6. Ремонтно-механічний цех
7. Трансформаційна підстанція
8. Відділ постачання
9. Їдальні
10. Зовнішня сітка водопроводу
11. Кабельні лінії електропередач
12. Зовнішні теплові сітки
13. Каналізаційні наружні сітки
14. Дороги і площі
15. Углублений склад
16. Ватний цех
17. Котельня
18. Конденсатна станція
19. Газопровід
20. Ательє
21. Квартира готельного типу
В залежності від структури сукупного процесу виробництва на підприємстві утворюються структура управління виробничим процесом. Звичайно, для управління і керівництва виробничим процесом підприємства діляться на цехи.
У відповідності із структурою сукупного процесу виробництва цехи є: основні, допоміжні, підсобні і побічні.
Поділ виробничого процесу на операцій відповідає поділу дільниці на робочі місця.
Робочі місця в залежності від способу виконання є ручними, механізованими і автоматизованими.
Структура управління ВАТ ВТШП „Галичина" представлена на рис. 1.4.
На основі перерахованого визначають склад підрозділів, чисельність персоналу, в залежності від специфіки чисельності працюючих і обсягів виробництва.
Ефективність праці персоналу структури багато в чому залежить від організаційної структури управління. Вона покликана закріплювати за органами управління і їх складовими підрозділами весь комплекс завдань і функцій управління, необхідних для успішного керівництва дільницями роботи, забезпечуючи єдність цього керівництва; поєднувати завдання і функції різних структурних підрозділів між собою; створити умови, за яких кожний працівник певною мірою міг би використати свої знання і здібності.
Структура бухгалтерської служби на підприємстві є у вигляді такої схеми:
Кожний працівник чи група працівників бухгалтерії спеціалізується на виконанні однорідних облікових робіт. От, наприклад, бухгалтера розрахункової бухгалтерії ведуть облік розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями підприємства, органами по податках, веде облік з депонентами та інші розрахунки.
Всі функції кожного облікового працівника несуть відповідальність за ведення обліку.
Технологія і організація виробництва здійснюється відповідно до технології пошиття того чи іншого виробу.
Джерелами обліку є первинні документи і господарські операції, які проходять на підприємстві.
Ступінь автоматизації є дуже низьким, майже вся робота бухгалтера виконується ручним способом.
Організація обліку виробничих запасів
Запаси призначені для виробництва підприємства, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість можу бути достовірно визначена.
На підприємстві запаси можуть мати різне призначення залежно від функцій, яку вони виконують у процесі виробництва, а також від особливостей підприємства.
Необхідними передумовами правильної організації обліку запасів є:
- раціональна організація складського господарства;....
0009.rar [23,48 Kb] (завантажень: 326)